в означеннях
Тлумачення, значення слова «потворний»:

ПОТВО́РНИЙ, а, е.

1. Який має дуже непривабливе, негарне обличчя, непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо; протилежне уродливий. Іззаду Тягнирядно — незграбний і якийсь потворний: ідучи в проході він то підморгував дурнувато не знати кому в натовпі, то роблено байдуже спльовував крізь зуби, а врешті спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (Андрій Головко, II, 1957, 185); І зараз ніхто Каргата красунем не назвав би, але він зовсім не такий потворний, яким здавався ще вдень... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 115); Перед Сахно стояла істота ще потворніша, ніж це їй видавалося раніше (Юрій Смолич, I, 1958, 93); І... свят, свят, свят!.. Якісь потворні люди! — Не люди, ні! — песиголовців рій Кімнату виповнив (Максим Рильський, II, 1956, 47); Ой, які страшні, які потворні були ці діти, бо росли без сонця, без свіжого повітря (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 72);
//  Поганий, страхітливий. Лакей виконував усе з винятковою вправністю.. Відштовхувала потворна, гидка зовнішність (Юрій Смолич, I, 1958, 67); Понівечені устої зруйнованих вибухами дніпровських мостів підносились над повіддю потворними голими кістяками (Олександр Довженко, I, 1958, 324).

2. перен. Який є порушенням загальнолюдських моральних принципів, норм громадської поведінки тощо. Чи є у нас, в нашій дійсності, негативні, іноді й потворні явища? Є (Максим Рильський, IX, 1962, 174); [Овчаренко:] Не буде таких потворних рис минулого, як ревнощі, заздрість, скнарість, зиск... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 322);
//  Який не є нормальним, природним; протиприродний. Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а те, як змогла ця квола людина пройти крізь тисячі смертей тієї потворним розумом садиста винайденої катівні (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 279); Відкидаючи класову мораль експлуататорів, комуністи протиставлять потворним егоїстичним поглядам і правам старого світу комуністичну мораль — найсправедливішу і найблагороднішу мораль, яка виражає інтереси й ідеали всього трудящого людства (Програма КПРС, 1961, 104);
//  Який никликає огиду, осуд. [Ромодан:] Чи не здасться вам, що коли людина занадто схиляється перед авторитетами, це зв'язує її волю, навіть породжує боягузтво та потворне чинопочитання (Олександр Корнійчук, II, 1955, 304);
//  у знач. ім. потворне, ного, сер. Те, що викликає огиду, осуд. Ми повинні не тільки мріяти про чудову будучину, а й боротись за неї. Щодня, щогодини примножувати матеріальні багатства нашої Вітчизни, вимітати все старе, огидне, потворне з нашого буття (Літературна газета, 21.XI 1961, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 399.

Коментарі (0)