в означеннях
Тлумачення, значення слова «потикатися»:

ПОТИКАТИСЯ 1, аюся, аєшся, док., розм. Тикатися якийсь час, ткнутися кудись кілька разів. Звільнений з роботи в комунгоспі Ельясберг потикався в інші установи міста й таки змушений зломити особисте, принизитися до прохання на працю до того ж Мухтарова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 429).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 406.

Коментарі (0)

ПОТИКАТИСЯ 2, аюся, аєшся, док., розм. Перейти на «ти» в розмові з ким-небудь; звернутися до когось грубо, фамільярно. Почервонів іще дужче Василь. — Так і ти... і тобі заздро, що город ширший у мене? — визвіривсь на Остапчука. — Не тикай!.. З ким ти потикавсь? — Остапчук до нього (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 406.

Коментарі (0)

ПОТИКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОТКНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.

1. Приходити, прибувати куди-небудь, до когось, з'являтися кудись. — Як ти його [сина] визволиш? А не визволиш — додому й не потикайся! (Панас Мирний, I, 1954, 277); Після того, коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська рота, банда більше не насмілювалась потикатись до нас (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 16); Там добре, де нас нема, .. а куди ми поткнемось, так і попсуємо (Номис, 1864, № 2052); Поткнувсь я в ліс — і драла дав, Бо з переляку чуб піднявся... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 191); Загине всякий, хто до нас Поткнеться, як агресор (Сергій Воскрекасенко, Недарма.., 1950, 16);
//  Намагатися проникнути куди-небудь. Улянка лишилась позаду, бо якийсь парубок одсунув її ліктем, і вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток (Леся Українка, III, 1952, 670); М'яч метався по стадіону, немов ошпарений, то потикався в одні, то в другі ворота, то летів кудись вбік, інколи досягав навіть трибун (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 259);
//  тільки док. Піти, податися куди-небудь. Підскочив Вовк і до Кота мовляє: .. — Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.. (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5);
//  Намагатися, пробувати влаштуватися де-небудь на роботу, навчання тощо. Якщо ви не вмієте танцювати, як хороша балерина, не потикайтеся на сцену (Олександр Довженко, III, 1960, 296); З такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52).
Куди (де) не поткнешся (не поткнися), у знач. присл. — скрізь. Ого! гроші такий крам, що куди не поткнись, скрізь до них ласих повно! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); У всьому світі багатії захопили землю, гроші, владу. Куди не поткнися, куди не сунься, то немає місця бідакові (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 61); Потикатися (поткнутися) на очі кому — з'являтися перед ким-небудь, показуватися комусь, потрапляти в поле зору. Я цілісенький день не їла і нікому на очі не потикалась (Ганна Барвінок, Опоп.., 1902, 362); Поткнешся панові на очі: — Хто сінокіс ізгарцював? (Іван Манжура, Тв., 1955, 123); Павло пригнувся й в одну мить вилетів з короварні, щоб доярки й Ярина не побачили. Таким тільки поткнися на очі, то й до вечора не виберешся (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 145).

2. перев. док. Звернутися до кого-небудь, кудись з проханням, пропозицією і т. ін. — До нашого начальника можна й не потикатися, однаково з того нічого не вийде (Вадим Собко, Сіле полум'я, 1952, 69); Ще треба спробувать поткнутись в «Мир божий» або в «Вестник Европы» (більше нема куди, властиве), поки ще за мене не до решти забули в російській журналістиці (Леся Українка, V, 1956, 376).

3. діал. Спотикатися. Ішла [Варвара], трохи потикаючись, і говорила сама до себе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 316); Перетинаю пристанційний майдан, дістаюся шляху, що біжить просто до мого села. Потикаюся одною ногою, другою. А на безголов'я: вгруз по самісінькі гульки (Літературна Україна, 9.XII 1969, 1); Ой поткнувся Печаїв кінь на малу тичину (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 406.

Коментарі (0)