ПОТИХЕНЬКУ, рідко ПОТИХЕНЬКО, присл., також у сполуч. з присл. помаленьку, розм.
1. Дуже тихо,
неголосно; тихенько. Гей, покинув я дівчину, На плече
бурхнув свитину, Тричі свиснув потихеньку, Пихнув
люльку коротеньку (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 270);
Щохвилини маленькі струмочки води текли з мурів, потихеньку,
помаленьку, ледве чутно цяпали по цегляній долівці
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 412); Потихеньку шумлять очерета
(Остап Вишня, Весна.., 1949, 143);
// Без шуму, нечутно.
Прийшов [Еней] к Троянцям помаленьку І крався
нишком, потихеньку (Іван Котляревський, I, 1952, 150); Він ті кущі
потихеньку прогорнув — сидить дівчина на лавочці
(Марко Вовчок, I, 1955, 146); Коли мати засинала, Гнат
потихеньку вставав з постелі, а за ним нечутно піднімався
Іван (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22).
2. Непомітно для кого-небудь; так, щоб інші не знали; таємно. Соломія потихеньку сказала матері, що Роман має на думці її сватати; мати не втерпіла і сказала потихеньку Филонові (Нечуй-Левицький, VI, 1960, 344); Постукав [Лев Толстой] у віконце кучерської І наказав — наказ в житті останній! — Щоб коней потихеньку запрягли В родинну бричку... (Максим Рильський, III, 1961, 149); * Образно. Справжній митець увіходить у мистецтво не потихеньку, не пролазить у шпарку, .. а йде сміливо, відверто (Павло Загребельний, День.., 1964, 71).
3. Не поспішаючи, повільно. Кобилку зараз зупинив
[козак]… Поплівся стежкою ходою, потихеньку (Євген Гребінка,
I, 1957, 60); Побігли мої собачки у ліс, а я потихеньку
за ними (Гнат Хоткевич, I, 1966, 89); [Павленко:] Та
скоріше, скоріше… [Березняк:] Я люблю все робити
потихеньку-помаленьку (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 510);
//
Поступово, потроху, мало-помалу. Під Гасм хтось Огонь
покинув.. Вітрець моторненький прилинув І
потихеньку роздував (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 104);
Помаленьку-потихеньку та з усім і справилася [Степанида] (Іван Рябокляч,
Жайворонки, 1957, 45); — А далі, брате мій, потихенько,
помаленько почав я укоськувать її… (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
139).
4. Не сильно, злегка, трохи. Рука потихеньку щеміла (Юрій Яновський, I, 1958, 303).