в означеннях
Тлумачення, значення слова «потиху»:

ПОТИХУ, присл., також у сполуч. з присл. помалу, розм. Те саме, що тихо. Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 57); Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Належала [Варвара] до тих жінок, що не вміють потиху думати. Тож виповідала навіть такі справи, що їх знаття людьми могло їй пошкодити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 317); Коникг запряжений у лінійку, тюпав собі потиху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73); Тут помітили мене люди і помалу-потиху хто куди від огорожі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 173); Нога тонула в м'якім дорогім килимі, блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря (Гнат Хоткевич, I, 1966, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 409.

Коментарі (0)