в означеннях
Тлумачення, значення слова «повалити»:

ПОВАЛИТИ 1, валю, валиш, док., перех.

1. Примусити впасти, силою перекинути. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Панас Мирний, I, 1949, 229); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Я — бігом.. — та повалив соняшника одного, другого (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 465);
//  Вбити. Тури, медведі, дики — се небезпечні противники; стрілами з луків рідко кому удасться повалити такого звіра (Іван Франко, VI, 1951, 8);
//  Зрізати, зрубати (дерево, ліс). Нашукавши сосен на мачти [щогли], повалимо їх без жалю сокирами (Юрій Яновський, II, 1958, 126); Тільки цього дуба не повалила холодна сталь сокир, хоч і на ньому видно було внизу, при самому кореневищі, давні сліди заліза (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);
//  Зруйнувати, розламати. Голос має [Тимофій] такий, що коли б іудеї під Єрихоном мали подібні труби, то би повалили стіни кріпості з двох раз (Гнат Хоткевич, II, 1966, 389);
//  перен. Позбавити можливості триматися на ногах, змусити лягти (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Ні спека, ні спирт не могли в цей день повалити Махна (Олесь Гончар, II, 1959, 238).
 Повалити з ніг кого: а) ударивши, штовхнувши, змусити впасти. Не встиг боєць кінчити [говорити], як Сагайда з розмаху, одним ударом, повалив його з ніг (Олесь Гончар, III, 1959, 142); б) довести до непритомності або хвороби. Доволі найлегшого дотику, різкого звуку, подуву вітерка, ..щоб повалити її [пані Целіну] з ніг (Іван Франко, II, 1950, 375).

2. перен. Насильно позбавити влади; припинити існування чого-небудь (соціального ладу тощо). Щоб завоювати більшість населення на свою сторону, пролетаріат повинен, по-перше, повалити буржуазію і захопити державну владу в свої руки.. (Ленін, 40, 1974, 13); Партія .. повела народ на штурм капіталізму і повалила владу експлуататорів (Комуніст України, 11, 1966, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 634.

Коментарі (0)

ПОВАЛИТИ 2, валить, док. Почати рухатися, іти у великій кількості, посунути натовпом. Як тільки настав день божий, так і повалив народ до Тихона (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 148); Повалили гайдамаки, Аж стогне діброва (Тарас Шевченко, I, 1963, 100); Курці зразу ж повалили на площадку сходів (Андрій Головко, II, 1957, 460);
//  Почати рухатися, сипатися, падати і т. ін. великою масою. Нараз зажеврілось довкола, дим бовдурами повалив по дорозі і вкрив Максима (Іван Франко, VI, 1951, 100); Глафіра з печі дістала казан відвареної картоплі, що з нього так і повалила біла пара (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15); Вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460).
Валом повалити — почати рухатися у великій кількості. Добули [половці] та й запалили [город] Й далі валом повалили (Іван Франко, XIII, 1954, 372); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 626).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 634.

Коментарі (0)