ПОВА́ЖЛИВО. Присл. до поважливий. — Не бійтеся, Матію, — каже [Іван] відтак поважливо, — я хоч молодий, а знаю потроха [потроху], як і що повинно бути (Іван Франко, V, 1951, 348); — Нащо хвилюватися, Семене Ларивоновичу? — одказав поважливо й без образи Мишуня (Юрій Яновський, II, 1954, 136).