в означеннях
Тлумачення, значення слова «поважно»:

ПОВАЖНО, присл.

1. Статечно, не поспішаючи, неквапливо. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); У хаті.. зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядали його зі всіх боків (Михайло Стельмах, II, 1962, 363);
//  З гідністю, велично. Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Борис Грінченко, II, 1963, 485); Тримався він поважно і навіть урочисто (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 251).

2. З повагою, шанобливо. Поважно, з острахом, наче до першої сповіді, приступивсь Семен до граматки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); Вона взяла його за руку і, поважно та ласкаво дивлячись йому в очі, сказала: — Та ви не прийміть сего, чого доброго, собі за образу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 41).

3. Серйозно. — Мовчали б краще, колего,.. та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно дивиться на свою місію... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197);
//  Не на жарт; всерйоз. [Аецій Панса:] Ти ж не бери всього вже так поважно, Руфін таку звичайку здавна має, що в нього жарт одягнений мов правда (Леся Українка, II, 1951, 364).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 633.

Коментарі (0)