в означеннях
Тлумачення, значення слова «повчання»:

ПОВЧА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням повчати. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Осип Маковей, Вибр., 1956, 326); — Яке ж це малювання? Це — жарт, карикатура для повчання наших п'яниць, щоб хоч на вулиці не показувалися в такому непристойному вигляді (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180).

2. Порада, напучення. Наливайко ще з першого слова канцлера намагався не вслухатися в його глузливі повчання (Іван Ле, Наливайко, 1957, 31); Вронко остаточно визнав слушність повчань старшого товариша (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 224).

3. Проповідь, що містить у собі поради, напучення; жанр давньоруської літератури, який включає таку проповідь. Значне місце в древньоруській літературі займали твори церковно-богословського характеру — проповіді, повчання і т. п. (Історія УРСР, 1, 1953, 79).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 698.

Коментарі (0)