в означеннях
Тлумачення, значення слова «повчити»:

ПОВЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Док. до повчати. Всіх повчає, кого тільки не стріне. Хлібом не годуй, — дай повчити! (Олександр Довженко, I, 1958, 74).

2. Вчити, навчати якийсь час. — Треба буде прохати Наталю, щоб вона, Яша, трохи повчила тебе історії там... географії (Степан Васильченко, II, 1959, 59).

3. Покарати, провчити. — Північна княгиня, — говорив імператор Костянтин.., — дуже дика, горда й неприступна, але, я думаю, ми зуміємо її повчити і навчити (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 143);
//  розм. Побити, караючи за яку-небудь провину. Іноді таки й різочкою добре повчить [старий Левка] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 256).

4. Вивчити все або багато чого-небудь. Уроки він повчив ще вчора (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 698.

Коментарі (0)