ПОВДЯГА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Одягти всіх або багатьох. Треба.. дітей повдягати (Панас Мирний, III, 1954, 152); Василева мати.. подумала, що Васі раптом знадобилися гроші, а потім побачила їх у заміжньої доньки, якій Василь запропонував на його лишки повдягати дітей (Юрій Яновський, II, 1954, 100).
2. Надягти на себе (все або багато чого-небудь, про всіх або багатьох). Повдягали [дівчата] нові білі свитки, шитими рушничками підперезались і пішли собі мовчки, як тії павочки... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 238); Повдягаю я ленти, вінок одягну, Вишиванку надіну свою І піду із тобою стрічати весну (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 149).