в означеннях
Тлумачення, значення слова «повелівати»:

ПОВЕЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ПОВЕЛІТИ, лю, лиш, док., книжн.

1. тільки недок. Правити, розпоряджатися, керувати. Повелівати підданими; — Петровичу!.. Будьте мені, як і були, хазяїном і повелівайте надо мною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 352); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 194).

2. Наказувати, давати розпорядження. Вона йому все розказала Так, як сама здорова знала, Що в пеклі є суддя Еак; Хоть він на смерть не осуждає, Та мучити повеліває (Іван Котляревський, I, 1952, 148); [Покликач:] Суд повелів, що зараз приймуть кару засуджені Нартал і Парвус (Леся Українка, II, 1951, 538); — То ви ж [жінки] помагайте мені до столу подавати, — повеліла Соломія, пораючись у-миснику (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 151);
//  із запереч. част. не. Забороняти, не дозволяти. — Є на небі бог милосердний! Він не повеліва гнушатися над сирітством! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 638.

Коментарі (0)