в означеннях
Тлумачення, значення слова «поверх»:

ПО́ВЕРХ, у, чол.

1. Частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні. З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх (Іван Франко, VII, 1951, 306); Терем київських князів збудований був на два поверхи (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 33);
//  Ряд приміщень на судні, розташованих на одному рівні. Взагалі пароход [пароплав] гарний, чистий дуже, великий (з трьома поверхами) (Леся Українка, V, 1956, 403);
//  Ряд предметів, розташованих горизонтально, на одному рівні. Лавки [у залі цирку] йдуть чверть-кругом (сегментом) у три поверхи (Леся Українка, II, 1951, 510); Хати [в татарському селі] без дахів, скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою. Я нарахував 11 поверхів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 146).

2. гірн. Частина шахтного поля, розташована між штреками. Тут [під Охтиркою] вже видобувають нафту і газ з трьох розвіданих верхніх поверхів (Робітнича газета, 17.X 1965, 2).

3. рідко. Те саме, що поверхня 1. Весело сонце на сході вставало, Сяєвом в поверху озера грало (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 304); Пішла хвиля та брижі далеко по гладенькому поверсі води (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60).

4. діал. Верх. І почала [Параска] їх [подушки] складати.., а саму невеличку, наче пампушку ту, одним махом руки якоюсь круглою зробила і на самий поверх кинула (Панас Мирний, IV, 1955, 355).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 643.

Коментарі (0)

ПОВЕ́РХ.

1. присл. Зверху чого-небудь. В білому одіта, І поверх парчею срібною покрита, Тихим сном навіки вродниця [вродливиця] заснула (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 116); Несторова закуталась у хустину, одягла при допомозі Нестора шубу поверх (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 577); На обкладинці [папки] приклеєно ярлика з видрукуваним на машинці написом.. Поверх розмашисто навскіс червоним олівцем: «Замполіту. Здати в архів» (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 11).

2. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу чи місце: а) вище від яких, над якими що-небудь розміщується або відбувається якась дія. Висока трава починає гнутись-хилитись, поверх неї тілько гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекучо-іскристе проміння (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Крижицький.. наймав збиту з дощок комірку з віконцем поверх дверей (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 158); б) вище від яких спрямована дія. Вчителька.. глянула на дівчинку поверх окулярів (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 7); Очі його дивились кудись уперед, поверх ворога (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 537).

3. прийм., з род. в. Уживається при вказувати на предмет, на поверхні якого хто-, що-небудь є, перебував. Грицько вертався з поля з снопами, аж трьома возами. Він за одним, Хрисгя за другим; а син.. сидів на третім поверх снопів (Панас Мирний, I, 1949, 413); На озеречку поверх льоду повиходила зеленкувато-блакитна вода (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).

4. прийм., з род. і знах. в., рідко. Те саме, що понад 5. Вона мала поверх двадцять років і була висока (Ольга Кобилянська, I, 1956, 375); Записав [І. Франко] понад 400 пісень та поверх 1300 коломийок (Народна творчість та етнографія, 1, 1968, 53).

5. прийм., з род. в., рідко. Те саме, що понад 6. Поверх моєї праці та ще мене б'ють (Номис, 1864, № 4043); Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Юрій Яновський, II, 1958, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 643.

Коментарі (0)