Словник української мови

ПОВЕРХНЕ́ВИЙ, а, е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь. У сільській місцевості для забезпечення водою потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості порівняно з поверхневими (Хлібороб України, 8, 1969, 27); Поверхневі морени утворюються з матеріалу, що його льодовик несе на собі (Курс загальної геології, 1947, 149); Платина довго була єдиним каталізатором, який застосовувався для поверхневого горіння (Наука і життя, 6, 1963, 16);
//  Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. При поверхневому обробітку посіви більше засмічуються бур'янами (Хлібороб України, 2, 1966, 7).
▲ Поверхневе дихання — неглибоке дихання. Під час сну дихання у дітей рівне і більш поверхневе, ніж під час неспання (Шкільна гігієна, 1954, 58).