ПОВЕРТАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОВЕРНУТИ, верну, вернеш, док.
1. перех. Вертячи, обертаючи, змінювати
положення кого-, чого-небудь. Миттю зіскакує
[Безбородько] з ліжка,.. повертає в замку ключ (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 213); Морська хвиля обхлюпала дубок,
почала повертати його, похитувати (Юрій Яновський, II, 1958,
57); Один з чоловіків.. підняв з долу свиту, струснув,
повернув у руках на всі боки (Панас Мирний, I, 1949, 257);
Орися повернула до себе обличчя Тимка (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 220);
// Обертаючи, спрямовувати куди-небудь, на
когось, щось. Брянський негайно наказав повернути
на німців усі міномети (Олесь Гончар, III, 1959, 117);
Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа
шаланди в море (Юрій Яновський, II, 1958, 173);
// Обертати
що-небудь іншим боком. — На хоч п'ятака, все рівно.
— Дід повернув руку малого, положив п'ятака
(Панас Мирний, I, 1954, 179); Шура підійшла до Шовкуна і
повернула йому вушанку зіркою наперед (Олесь Гончар, III,
1959, 216);
// неперех. Рухати, ворушити язиком,
рукою і т. ін. Повернув Нечипір язиком у роті... аж так
і є: намацав піввареника, що застряло у кутніх зубах
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 109); — Нап'яли братчики вам
добру основу, витчуть вам таку сорочку, що ні руками,
ні ногами не повернете (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
131).
Повертати (повернути) голову (обличчя, шию
і т. ін.) — те саме, що Обертати (обернути) голову
(лице, вид і т. ін.) (див. обертати). Руда пані
повернула голову в наш бік (Леся Українка, III, 1952, 612);
Невідомий ніяково посміхнувся у темну бороду і повернув
здивоване обличчя до Клавдії Харитонівни (Сава Голованівський,
Тополя.., 1965, 7); — Ти не перебаранчай, коли я
говорю, — неквапно повернув [Левко] широку шию до
Волошина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 64).
♦ Повернути очима — подивитися, глянути, не
обертаючи голови. Він [гетьман] вам булавою як тріпоне,
та очима як поверне, так уся територія ходором
ходуль (Остап Вишня, I, 1956, 213); Повертати (повернути)
лицем див. лице; Повертати (повернути) очі: а)
спрямовувати очі в який-небудь бік, дивитися на когось,
щось. Захекані дівчата здивовано під одним кутом
повертають очі на отця Вікентія (Михайло Стельмах, I, 1962, 416);
б) звертати увагу на що-небудь. — От ви і в Києві
живете, і людьми освіченими зоветесь! Здається б,
повинні повернути очі на громадські справи (Панас Мирний,
I, 1954, 350); Повертати (повернути) [своїм] розумом
(мозком) — думати, міркувати. Він мусив тепер
повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого
польського графа в посесію село Журавку і став
посесором (Нечуй-Левицький, II, 1956, 40); [Петро:] Що ж його
робити тепер? А ну, розумна голово, поверни своїм
мозком та скажи, що робити тепер? (Панас Мирний, V, 1955,
180).
2. неперех. Змінювати напрямок свого руху, робити
поворот; звертати. Корови через рівчак повертають у
хліб (Степан Васильченко, III, 1960, 341); Гайдамаки понад яром
З шляху повернули (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); Вибравшись
з міста, колони танкістів різко повернули ліворуч, на
південний схід (Ле і Левада, Півд.- захід, 1950, 358);
// розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до когось,
звертаючи з дороги. Один купець, — забув, як звати, —
Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати
Він-повернув і з воза зліз (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 142);
Кирило повернув до двору. Христя стала, не знаючи, чи
йти їй за Кирилом, чи на шляху підождати (Панас Мирний,
III, 1954, 71);
// у сполуч. з прийм. з. Іти геть,
залишати межі чого-небудь. Бурлаки мовчки повернули з
двора (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205); Антін Глущук не дослухав
погроз розлюченого німецького пана і повернув з
двору (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 113);
// перен. Міняти
політику, методи і т. ін. Ліберальна буржуазія рішуче
повернула від захисту прав народу до захисту
установ, спрямованих проти народу (Ленін, 19, 1971, 163);
Доки проти Денікіна йшов [Махно] — мов на
дріжджах росло його військо, як тільки проти червоних
повернув — розтануло враз (Олесь Гончар, II, 1959, 339);
// Те саме, що повертатися 3. Усі думки Теміра, куди б
вони не заходили, повертали завжди до Тані
(Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 339).
Вітер повертає (повернув) — вітер змінює, змінив
напрямок. Вітер повернув на нашу хату, і вона
зайнялася (Юрій Яновський, II, 1958, 227); — Нездужається...
Бік болить. — На тепло, мабуть, бо вітер із
Чорноморії повернув (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 166).
3. неперех. Мати згин, вигин, поворот, бути розташованим не по прямій лінії (про дорогу, річку і т. ін.). Десь під самою горою повертала стежка вбік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243); За Вишгородом Дніпро круто повертає ліворуч (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63); Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 8); Там [у трубі] було дуже тісно, фелікс довго ліз на череві, а потім труба повертала, попереду з'явилося світло (Юрій Яновський, II, 1954, 40).
4. перех. Змінювати напрямок руху кого-, чого-небудь;
спрямовувати рух кого-, чого-небудь в інший
бік. Євгенка підняв угору одно весло, а другим почав
хутко повертати човна назад (Олесь Донченко, VI, 1957, 71);
В пустелю повертаєм ріки, Щоб ожила, щоб розцвіла
(Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 13); — Вийде і
вона, — подумав собі Кармель і повернув коня до ріки (Марко Вовчок, I,
1955, 353);
// перен. Надавати іншого, протилежного
спрямування рухові, розвиткові чого-небудь.
Імперіалізм безсилий.. повернути назад розвиток сучасного
світу (Комуніст України, 7, 1969, 13);
// перен. Примушувати
кого-небудь вернутися до якоїсь справи, заняття і т. ін.
Ми нетерпляче повертали її до перерваного
оповідання (Степан Васильченко, II, 1959, 335); Коли ж усіх мобілізованих
арсенальців повертали з армії назад на завод, — то
виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж
спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і
залишився (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 42); Близький гуркіт і
хмара їдкого диму вивели дівчину з солодкої
мрійливої задуми, повернули до дійсності (Олесь Гончар, III, 1959,
173);
// Спрямовувати розмову, бесіду, думки на іншу
тему, на інший об'єкт. Часто також учитель повертав
спільну розмову на причини війни, на
несправедливість царсько-поміщицького ладу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950,
309); Ольга збагнула, що зовсім не до речі повернула
розмову (Леся Українка, III, 1952, 747).
♦ Колесо історії повертати назад див. історія;
Повернути гнів на милість (милость) див. милість;
Повернути назад колесо історії див. колесо; Повертати
(повернути) все життя див. життя; Повертати
(повернути) голоблі див. голобля.
5. перех. і неперех., перен. Надавати певного
спрямування чому-небудь; використовувати щось певним
чином. Леся Українка, що взагалі мала нахил по-своєму
освітлювати і по-своєму повертати світові теми..,
підкреслювала символічне значення прометеївського міфа,
прометеївського духу (Максим Рильський, III, 1956, 282); Так
вже раді [мати], як получу карбованця якого та їм
дам. — Не знаю, кажуть було, куди й повернути його
вперед: чи на солому, чи на папку [хліб]... (Архип Тесленко,
З книги життя, 1949, 10); Мицько був здогадливий та
повернув справою так, як їй і слід бути (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 198); Кобзар підказував часом бригадирові, але
не раз відчував уперте бажання самому повернути
справу інакше, по-своєму (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 173);
// ким, розм. Верховодити, розпоряджатися на свій
розсуд. [Матрона:] А отой деришкіра [писар]
віссався в нього [чоловіка], як кліщ в ягня, та й повертає
туманом, куди хоче! (Іван Франко, IX, 1952, 393); Що то
дівчина! Так тобою повертає, як циган сонцем (Петро Колесник,
Терен.., 1959, 127).
♦ Повертати (повернути) на жарт (жарти) —
надавати чому-небудь жартівливого, несерйозного
характеру. — Кованько й справді з тих штукарів, в котрих
ніколи гаразд не допитаєшся правди, бо він все
повертає на жарти (Нечуй-Левицький, I, 1956, 615); Не міг же він
показати, що й справді злякався цього наймита.., і
тому вирішив сварку повернути на жарт (Михайло Стельмах, I,
1962, 236).
6. неперех., розм. Наближатися до якої-небудь межі
в часі, просторі або відходити від такої межі.
Повертало сонце на південні грані (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 216);
Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне
витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята,
обзиватись (Іван Манжура, Тв., 1955, 50); На літо повернула вже
весна. Дрімає сад, і гостро пахне м'ята... (Володимир Сосюра,
Близька далина, 1960, 57);
// безос. Кінчається літо, на
осінь повертає (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Вже пізно,
вже на другу годину повернуло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210);
Вже повертало з півночі;
// безос. Доходити певного
віку. Уже на восьмий [десяток] поверта Твоїй
старенькій дядині (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 56); Його, правда,
всі звали «старий» Максимович. Хоч йому тільки
повернуло на п'ятий десяток, та всі здавна пам'ятали
його професором (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 338); А як
повернуло їй на восьме літо — самій довелося йти до
панських покоїв (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).
7. перех. і без додатка. Віддавати назад що-небудь
узяте; вертати. Мій батько нікому не винний: у одного
позичає, а другому повертає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 51);
Постараюся бути акуратним і швидко повернути
коректу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 259); Зупинившись біля
художника, він довго дивився на його роботу,
похвалив її і з одвертим жалем повернув Тарасу
Григоровичу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 251);
// Відпускати
кого-небудь. — Полковник рішуче вимагав повернути
дочку. Нам нічого не залишилось, як відпустити
(Юрій Яновський, II, 1958, 73).
♦ Повертати (повернути) хліб, етн. — відмовляти
тому, хто сватається.
8. перех. Забирати назад що-небудь втрачене,
віддане, відняте. У пана брать — своє повертать (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 337); Все, що забрав наш лютий ворог,
Щоб повернути, час наспів (Пісні та романси українських поетів.., II,
1956, 293);
// Примусити кого-небудь вернутися назад,
на попереднє місце. Повертав боярин втікача, карав
його і своїм правом до свого оселища приковував
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 36); Зареклась я тоді
повік не брати чужих дітей, І все ж таки мені дуже
жаль, що тоді не наполягала і не повернула хлопця
собі (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 57).
9. перех., перен. Відновлювати що-небудь, раніше
втрачене. Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві
добрий настрій (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 120); В
лісах днює і ночує тітка Василина, прислухаючись, який
цвіт, корінь чи лист повертає здоров'я чоловікові
(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 486); Коротка передишка,
безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям
втрачену жвавість (Олесь Гончар, III, 1959, 48); Деяким дітям, що
їх вважали безнадійно глухими, можна повернути слух
(Наука і життя, 2, 1967, 17);
// Примушувати вернутися до
попереднього стану. Хто поверне в рабство ту країну,
Де свободи стяг затрепетав? (Максим Рильський, III, 1961,
81).
♦ Повертати (повернути) до життя кого (життя
кому): а) виліковувати тяжко хвору людину.
[Мелешко:] Ну, знаєте, — повернути життя людині,
відняти її у смерті, — якої ще радості чи мистецтва
побажати (Іван Кочерга, II, 1956, 489); б) надавати кому-небудь
сил, бадьорості після душевного занепаду, переживань
і т. ін.; відроджувати. То гусла кров, то, повна дзвона
й гула, у жилах клекотіла і текла... І до життя мене
ти повернула любов'ю, що є душі твоїй жила (Володимир Сосюра,
Близька далина, 1960, 248); Повертати (повернути) до
здоров'я — одужувати. Ганина мати, що почала вже
повертати до здоров'я, ходить з одної кімнати до
другої, роздивляється, чи все приладжено як треба
(Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 17).
10. неперех., перен. Відновлюватися, з'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). Крові тої витекло чимало, бо здоров'я повертало до Остапа поволі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374).
11. неперех., розм. Те саме, що повертатися 1 4. Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому (Олександр Довженко, I, 1958, 69); Він знову повертав на Україну (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 333); Побував я у Дрездені, Відні, Венеції, Флоренції, а тепер з Рима їду до Неаполя, а звідти на південь Франції, в Швейцарію і через Відень поверну до Львова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270).
12. перех. Перетворювати когось, щось в (на) кого-,
що-небудь, змінюючи вигляд, форму, стан і т. ін. За
горами, наче вдалині, Різнобарвні сяяли вогні.
Снилось море золотих вогнів, Що і ночі повертали в дні
(Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 25); Князі та їх бояри
силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по
селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим
легше повернути в невольників і слуг (Іван Франко, VI, 1951,
36); Замість того, щоб привчати учня до малярства,
дяк зразу повернув хлопця на наймита (Степан Васильченко, II, 1959,
383).
♦ Внівець повернути див. внівець.