в означеннях
Тлумачення, значення слова «повертатися»:

ПОВЕРТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОВЕРНУТИСЯ, вернуся, вернешся, док.

1. Обертаючись, вертячись, змінювати своє положення. Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався (Іван Микитенко, II, 1957, 325); На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 91); — Держав [Андрій] маслянку, а шестерня раптом і того... і повернулась... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 48);
//  Роблячи поворот, змінювати положення свого тіла (про людей, тварин). Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Олександр Довженко, I, 1958, 300); Спалося [Марусі] чогось так неспокійно, — все поверталася з боку на бік і заснула лише вдосвіта (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 37); — Що тут у вас? — гукнув граф, повертаючись на всі боки на новенькому рипучому сідлі (Олесь Донченко, III, 1956, 14); Далі повернувся [Телепень] на спину (Панас Мирний, I, 1954, 321); Пташина скочила до води. Верть-верть хвостиком. Верть-верть. Стрибнула на камінчик, повернулася туди-сюди, знову стрибнула (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304);
//  Розташовуватися, ставати і т. ін. обличчям до кого-, чого-небудь. Він повертається до неї вже на порозі і, виходячи, промовляє спокійно: — Я пішов! (Олександр Довженко, I, 1958, 116); Христя і Мар'я разом повернулися до сінешніх дверей (Панас Мирний, III, 1954, 199); Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 108);
//  Рухатися, ворушитися. Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась: Коло серця — як гадина Чорна повернулась (Тарас Шевченко, I, 1963, 34).
Де (куди) не повернуся (повернешся, повернеться, повернись і т. ін.) — з усіх боків, усюди. Ті пишні великі очі так і сяють передо мною, як вечірня зоря, куди не повернуся (Нечуй-Левицький, III, 1956, 272); Де не повернеться [козак заможний Клим], вона [доля] усюди з ним (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100); Вже ворог оточив дороги кругом, куди не повернись... (Володимир Сосюра, I, 1957, 306); Ніде (ніяк) [було] повернутися — дуже тісно. За ними прийшли ще люди, так що за годину в хаті ніде було повернутися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 206); Кругом їх набилося народу — повернутися ніяк (Панас Мирний, III, 1954, 272); Очі повертаються (поверталися, повернулися) на кого — що, до кого — чого, куди — хтось дивиться в який-небудь бік, на кого-, що-небудь. Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (Михайло Стельмах, I, 1962, 31); Коли той [витязь] з'явився, всі очі повернулися на нього (Три золоті слова, 1968, 109); Повертатися (повернутися) в профіль — змінювати положення голови так, щоб чітко вирізнявся профіль. Олдрідж повертався і в профіль, ставав спиною, і від цього тільки робився схожим на живу людину... (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 230); Повертатися (повернутися) лицем див. лице; Повертатися (повернутися) обличчям див. обличчя; Повертатися (повернутися) спиною (спинами, плечима) до кого — чого і без додатка: а) розташовуватися, ставати і т. ін. так, що видно спину. Чую, що я ревную. Повертаюсь до Неї плечима і даю собі слово, що між нами.. тепер кінець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 420); Повстанець відірвав від спини мокру сорочку і повернувся спиною до вартового. Вся спина була сполосована шомполами (Олександр Довженко, I, 1958, 135); Тимко нехотя повернувся спиною до бійця, закрокував по піску (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 342); б) виявляти невдоволення, зневагу, байдужість; поривати стосунки з ким-небудь. — Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив... (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 71); Світ повернувся кому — запаморочилася голова в кого-небудь. Побачивши тебе учора, світ мені повернувся (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 45); Серце повернулося у кого, кому — хтось розхвилювався або стало тривожно, радісно кому-небудь. Подивилася Хима, та аж серце в неї повернулось (Марко Вовчок, I, 1955, 53); Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид страшний, грізний. У матері аж серце боляче повернулося од того виду страшного... (Панас Мирний, I, 1949, 161); Коли увійшла [молодиця] і побачила Катерину — серце їй повернулося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 254); Серце повертається (поверталося, повернулося і т. ін.) до кого — хто-небудь прихильно ставиться, відчував симпатію до когось. — Нащо Галька, нащо ненависна їй, — а вона не схотіла їсти, он сидить мовчки.. та боязко позирає на неї. Їй шкода мене? — серце матернє уже поверталося до дочки (Панас Мирний, IV, 1955, 85); Ні, не таким було кохання його [Данила] до дівчини. Її серце вже поверталося до Нечуйвітра, коли Данило побачив Галину (Михайло Стельмах, II, 1962, 163); Язик не повертається (повертався, повернувся, повернеться) [сказати (спитати і т. ін.)] — хто-небудь не наважується, соромиться, боїться сказати, спитати і т. ін. щось. А обдурювать [людей] якось ніяково, та ще й гріх, якось і язик не повертається (Нечуй-Левицький, I, 1956, 59); Ще хотів щось сказати [Дідушок], але язик не повертався у роті (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 129); Солдатам і самим не вистачало пайкової махорки і просити в них не повертався язик (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 299); Тут вона трохи-трохи не сказала: «Та я вже й так вас люблю». Так-бо язик в неї не повернувся, засоромилась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 432); До чоловічого роду у неї [Параски] і язик не повернеться... (Панас Мирний, IV, 1955, 54); [Як] язик повертається (повернувся) у кого, кому [сказати (спитати і т. ін.)]? — (як) наважився хто-небудь сказати, спитати і т. ін. щось? — А ми ще й кабана не кололи, що то сало зайшло за сало, — жартує Григорій. — Марія обурюється: — І як у тебе язик повертається на сміх при такій пісноті? (Михайло Стельмах, I, 1962, 227); — Язик тобі повертається, відьмо богучарська, отаке патякати? Тут від холоду «мамо» не скажеш, а їй бісики сняться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 466).

2. Роблячи поворот, змінювати напрямок свого руху. Він хоче запитати, де його.. сім'я, що з дітьми, а вона, забачивши його, повертається і тікає назад (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 531); Вітер роздував ці різнокольорові паруси, коли канонерка круто повернулася і пішла назад до гавані, як чорна стріла (Юрій Яновський, II, 1958, 109);
//  перен. Змінюватися, набувати іншого напряму, змісту. — Он як воно повергається. Думав, від Федота внука дочекаюсь, а вийшло — від баришника, — і Йонька бив кулаком кобилу під пузо, ніби вона була у чомусь винна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 525).
 Вітер повертається (повернувся) — вітер змінює, змінив напрямок. Ранком, як він ішов у Вориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку; поки ж з господарем поторгувався, вітер повернувся (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 12).
Життя повернулося гострим боком див. життя; Повертатися (повернугися) на добре (зле і т. ін.) — те саме, що Обертатися (обернутися) на добре (зле і т. ін.) див. обертатися. Там, у цеху, в нього все повернулося на добре (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 68); Він писав, що справа повертається на добре, що кошти [на наукові досліди] уряд частково вже асигнував і вже розпочинаються роботи (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 211).

3. на кого — що, перен. Спрямовуватися на кого-небудь іншого, на що-небудь інше. Гордій сам не помічав, як його злість поверталася на Ганну (Борис Грінченко, II, 1963, 90);
//  Бути використаним певним чином. [Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок — на платіж повернеться (Панас Мирний, V, 1955, 128).

4. Іти, їхати і т. ін. назад; вертатися. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (Павло Грабовський, I, 1959, 529); Скільки разів цей бриг повертався до континенту, гордо піднявши переможний шовк прапорів! (Юрій Яновський, II, 1958, 68); Задумали кияни і мене друкувати. Чув, що перший том уже повернувся з цензури (Панас Мирний, V, 1955, 404); І ось повернулися ранньої весни лелеки та й не мають де сісти (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 93);
//  перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в протилежному напрямі.
 Думки (думи, спогади і т. ін.) повертаються (поверталися, повернулися) до кого — чого — хто-небудь починає, почав думати, згадувати і т. ін. знову про когось, щось. Зник він [Роман] зо снігами, а думки все поверталися до нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 151); Про що б не згадували Марія і Петро,.. їхні спогади найчастіше поверталися до перших днів війни (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 34); Думки повернулись до розмови з паном (Михайло Стельмах, I, 1962, 423); Повертатися (повернутися) думкою (думками, в думці, в думках) до кого — чого — починати думати про кого-, що-небудь. Це все ще розуміє Фросина, повертаючись в думках до своїх минулих літ і села (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 174); Повернеться він [Чіпка] до себе думкою, чує, як у голові борюкається острах з надією (Панас Мирний, I, 1949, 168); Мерщій до сина всіма почуттями й думками повернулася [Катря] (Андрій Головко, II, 1957, 205).
Повертатися (повернутися) до своїх пенатів див. пенат.

5. тільки 3 ос., перен. Появлятися знову після втрати, витрати в тому самому вигляді, об'ємі, у тій самій кількості тощо. — Ні, я його [злодія] не пущу живого!.. — Матію!.. Адже шкода повернулася (Іван Франко, II, 1950, 19); А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не повернеться й насіння (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 10);
//  Відновлюватися, з'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (Олександр Довженко, I, 1958, 125); Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Яків Баш, Вибр., 1948, 8); Вижив Шакір, та здоров'я до нього не повернулося (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 8);
//  Починатися знову після перерви. Батьки віддали своє життя, щоб задушити ту війну. Діти боролися, щоб вона більш ніколи не поверталася (Василь Кучер, Голод, 1961, 448).
Повертатися (повернутися) до життя — притомніти або ставати знову здоровим. Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 102); — Стрілять тебе я тут не стану.., — сказав сотенний. І з туману я повернувся до життя (Володимир Сосюра, II, 1958, 402).

6. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене. Щоб не робити йому боляче, вона вирішила до цієї теми не повертатись (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 128); Мабуть, немає такого твору, до якого письменник не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (Вітчизна, 3, 1965, 181); Знову повернувся Максим до попередньої розмови (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 9).

7. розм. Швидко виконувати яку-небудь роботу; швидко робити щось. Усе в неї до ладу якось не тільки в хаті, а й у роботі: швидко вона повертається, діло горить у неї в руках (Панас Мирний, I, 1949, 172); А тут у двері якийсь десятник: — Давай, бабо, дві паляниці та повертайсь, бо начальство дожидать не согласно [не згодне] (Марко Вовчок, VI, 1966, 286); — Ти, стара, швидше там повертайся, відпустила дочку, то сама, як молода, крутися (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Дівчина, як дівчина: і очі красиві, і щоки свіжі, немов молоком умиті, і губи пухкі, а сама поки повернеться... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 93).
 Уміти повернутися коло чого — уміти зробити що-небудь.

8. у кого — що. Переходити з одного стану в інший, набирати іншого вигляду; перетворюватися в кого-, що-небудь. Зовсім скирти розсунулись, розпались — у гній повернулись (Панас Мирний, III, 1954, 7); Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, що усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок, I, 1955, 281).

9. тільки недок., розм. Постійно жити, перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві і т. ін. Нехай тому легенько згадується, де він у світі повертається (Номис, 1864, № 11609); Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? Де ви ся маєте? (Словник Грінченка); Вона сама собі, одним одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж панами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 281).

10. рідко. Те саме, що звертатися 1. Нічого сам не потрапивши, він повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Панас Мирний, I, 1949, 384); — Хто ти? — Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись, — відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (Олександр Довженко, I, 1958, 42).

11. розм. Те саме, що повертати 6. Вечоріло. Сонце повернулося на західну околицю неба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 641.

Коментарі (0)

ПОВЕРТАТИСЯ 2, аємося, аєтеся, док., розм. Прийти, приїхати і т. ін. назад (про всіх або багатьох). [Радько:] Вже декотрі повертались з заробітків з Дону, силу понаносили нових пісень (Марко Кропивницький, II, 1958, 365); Бувало увечері, як з роботи повертаються [наймити] та після вечері отак, перед святом, як заспівають.. — хлопець заніміє (Андрій Головко, II, 1957, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 642.

Коментарі (0)