ПОВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех.
1. Вертіти якийсь час. Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (Степан Васильченко, I, 1959, 349); Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 201).
2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях;
// безос. Щось іде — таке.., що й глянути гидко: на
одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло
(Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 150).