ПОВІДБИРА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Відібрати
все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. — От
твій батько з дядьком Якимом вистежать розбійників,
повідбирають у них рушниці й патрони (Леонід Юхвід, Оля,
1959, 82); Всі ті, кого хутірські презирливо називали
панщуками та торботрясами, піднялися тепер
відстоювати свої права та щойно одержану землю, яку
банди грозилися повідбирати в бідноти назад (Олесь Гончар,
II, 1959, 231);
// Взяти все або багато чого-небудь, що
належить віддачі. Вже доспівав піп молитви, вже дяк
повідбирав до коша, що належне (Гнат Хоткевич, II, 1966, 42);
// Забрати назад усе або багато чого-небудь, у всіх
або багатьох. Одно тілько тішило їх і лишилося їм
як пам'ятка празничного дня, а власне нові мундири,
котрих їм не повідбирав заряд фабрики (Іван Франко, III,
1950, 192).
♦ Повідбирати руки в кого, заст. — зібрати,
одержати підписи у всіх або багатьох неписьменних.
— Перепиши свидітелів [свідків] та повідбирай в них
руки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 261).
2. Взяти багато яких-небудь предметів, виділивши із загальної маси за певною ознакою; вибрати все або багато чогось. — А на насіння повідбирай найкращі качани (Остап Вишня, II, 1956, 81).