ПОВІДЦВІТА́ТИСЯ, ається, док., розм., рідко. Відцвістися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). — Бузки вже повідцвітались, — прохрипів Мурашко (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 286).
ПОВІДЦВІТА́ТИСЯ, ається, док., розм., рідко. Відцвістися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). — Бузки вже повідцвітались, — прохрипів Мурашко (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 286).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 671.