ПОВІДДАВАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Повернути пазад, віддати все або багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.).
2. Передати, вручити кому-небудь усе або багато чогось.
3. Дати кому-небудь для користування, у власність усе або багато чогось; відмовитися від усіх або багатьох своїх речей, належного майна і т. ін. на чиюсь користь. — На Буняках он, кажуть, махновці всіх коней у хуторян позабирали. — Самі повіддавали, — буркнув Данько (Олесь Гончар, II, 1959, 225); * Образно. Душі незайманої, молодої Всі скарби їй одній повіддавав (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 215).
4. Дати все або багато чого-небудь кудись,
кому-небудь з певною метою. Повіддавати взуття в
ремонт;
// Відправити всіх або багатьох куди-небудь
а певною метою (в науку, найми, військо і т. ін.).
— Синів червоним повіддавали? Щодня їх сюди
ждете? — І виляск нагайки (Олесь Гончар, II, 1959, 355); Вона
повіддавала старших синів в повітову школу
(Збірник про Кропивницького, 1955, 15).
5. за кого і без додатка. Видати заміж усіх або
багатьох. Мешкав [Беньямін] у великій кам'яниці,
повіддавав доньки за багатих панських купців (Ольга Кобилянська,
I, 1956, 543); Повіддававши та поженивши дітей, він
сам опинився на злидарській пайці ґрунту
(Михайло Стельмах, I, 1962, 600).
♦ Повіддавати заміж — те саме, що Віддати заміж
(усіх або багатьох) (див. віддавати). [Галка:] Не я
вас поженила, не я й заміж повіддавала (Марко Кропивницький, II,
1958, 149).