Словник української мови

ПОВІДОМЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОВІДОМИТИ, млю, миш; мн. повідомлять; док., перех. Доводити до чийого-небудь відома; сповіщати. Зробіть у книгарні наказ, щоб вони вислали.. всі належні мені примірники, рівночасно повідомляючи мене, що й коли вислане (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 275); На порозі з'являється мати. Вона повідомляє, як радісну таємницю, що прийшла кравчиха (Олесь Донченко, V, 1957, 347); Моє діло.. повідомити його точно про справи для нього цікаві (Леся Українка, V, 1956, 146); Задихаючись й зупиняючися, розказала [Катерина] все, що чула зараз вдома. І просила бігти,.. аби повідомити, аби випередити біду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 236); А ще повідомив Вижлінський, що завтра оголосять нові податки селу (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 14);
//  Доповідати, робити донесення про що-небудь. Наполеон наказав ад'ютантові негайно повернутись до маршала Мюрата і щогодини повідомляти про хід операції (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 362); — Генерал наказав повідомити, що в Севастополі оголошено великий збір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 29);
//  Розповідати про що-небудь. Приміряючи свої чоботи, Кармазин спокійно повідомляв Сагайді, що одержав оце трохи поповнення, молодих, необстріляних (Олесь Гончар, III, 1959, 331); Янкель на відповідь зробив знак обома руками, немов бажаючи повідомити якусь таємницю (Олександр Довженко, I, 1958, 239);
//  Казати що-небудь. Саїд Алі спинився й, помовчавши, зниженим голосом, повідомив: — Упав до того, що й координати цієї Суламіф вивчив (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 42).