в означеннях
Тлумачення, значення слова «повіки»:

ПОВІКИ 1, присл. Те саме, що повік. Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (Андрій Малишко, Любов, 1946, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 672.

Коментарі (0)

ПОВІКИ 2, вік, мн. (одн. повіка, и, жін., рідко повіко, а, сер.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око. Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри — повіками, краї яких вкриті віями (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 157); Я лежав, дзвонячи зубами та трясучися, мов у пропасниці, поки важкий сон не наліг на мої повіки (Іван Франко, IV, 1950, 291); В куточку накритого повікою ока блищала ще свіжа сльоза (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); У Шумейка смикнулося повіко — передвісник того, що подібна розмова була йому неприємною (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 214).
Здавлювати (здавити) повіки див. здавлювати; Не змикати (зімкнути) повік див. змикати; Повіки [не] клеяться (клеїлися) див. клеїтися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 672.

Коментарі (0)