в означеннях
Тлумачення, значення слова «повінчаний»:

ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повінчати. — В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Тарас Шевченко, II, 1963, 200); — Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила... (Панас Мирний, III, 1954, 230); Ось які високі розмови довелося почути нареченій, прекрасній дівчині Насті, вже повінчаній і перевезеній до свого нареченого (Олександр Довженко, I, 1958, 156);
//  повінчано, безос. присудк. сл. Отож у клечальну неділю їх і повінчано обох (Тарас Шевченко, II, 1963, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 672.

Коментарі (0)