в означеннях
Тлумачення, значення слова «повінчати»:

ПОВІНЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Одружити за церковним обрядом; обвінчати. — Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене; батьки заручили й повінчали (Леся Українка, III, 1952, 470); Так ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою (Олекса Стороженко, I, 1957, 370); — Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 7);  * Образно. — Голоту й землю повінчать! тоді лиш буде вічна згода (Павло Тичина, I, 1957, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 673.

Коментарі (0)