в означеннях
Тлумачення, значення слова «повірниця»:

ПОВІ́РНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до повірник. Це наближувало її до господаревої родини, робило з неї повірницю родинної тайни (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229); Заговорила [Степанида] з тіткою Христею, яка мало не в усьому стала їй повірницею (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 139);  * Образно. Природа.. нерідко стає повірницею в світоглядних пошуках (Не ілюстрація.., 1967, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 674.

Коментарі (0)