в означеннях
Тлумачення, значення слова «повішений»:

ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повісити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв'язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 212); — В лісі між Ржавцем і Ічнею знайшли його, повішеного за ноги і зашмагованого канчуками (Олекса Стороженко, I, 1957, 382); І слово, і діло героїв — нетлінні — легендою стали живою, а Гітлер гниє, і гниє Муссоліні, повішений вниз головою... (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 137);
//  у знач. прикм. Коли стає страшно жити серед них [ворогів], я йду до повішеної жінки, змітаю сніг їй з очей і дивлюся (Юрій Яновський, I, 1954, 78);
//  у знач. ім. повішений, ного, чол.; повішена, ної, жін. Людина, скарана на смерть через повішення. Офіціальний кат домініону, м-р Елліс, брав надто дорого за кожного повішеного (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 190); Лікарка оглянула повішену, зробила обшук, але, крім записки в пазусі, нічого не знайшла (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 386);
//  повішено, безос. присудк. сл. Видима річ, що Грицько не сам завісився, а вже мертвого його повішено (Гр II, 1963, 415).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 679.

Коментарі (0)