в означеннях
Тлумачення, значення слова «повістка»:

ПОВІ́СТКА, и, жін.

1. Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось. От прийшла панові повістка їхать на суд (Україна сміється, I, 1960, 31); 26 червня [1941 року] в Троянівці було одержано перші повістки з військкомату (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 275);
//  заст. Повідомлення, яке надсилає поштове відділення адресату про одержання на його ім'я грошей, посилки, листа і т. ін. З рекомендованими листами велика морока: на них перше «повістку» приносять, як на посилки! (Леся Українка, V, 1956, 375);
//  рідко. Те саме, що звістка. Збігались хазяїни, шлють свою невістку, Щоб ішла до матері та несла повістку (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 152);  * Образно. Осінь шле повістку-хмарку... (Павло Усенко, Листя.., 1956, 189).
Повістка денна див. денний.

2. літ., заст. Оповідання. Тим часом я постараюся прислати Вам повістку, що піде першою до 3-ої книжки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 219); Може, Вам відомо, що теперечки в Коломиї друкується збірка моїх повісток (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 579);
//  Оповідь, розповідь, переказ. Немало легенд і повісток о тім місці кружило і кружить межи народом (Іван Франко, VIII, 1952, 135).

3. спец. Сигнал, оповіщення. І тільки годині о дванадцятій задзвонили, нарешті, повістку їхньому поїздові (Андрій Головко, II, 1957, 385); Закалатав дзвоник — перший дзвоник за цілу ніч: повістка до поїзда! (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 252).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 675.

Коментарі (0)