ПОВІСТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Докладно, спокійно розповідати; розказувати. Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина, Тв., 1960, 264).
2. Повідомляти, сповіщати. Сумно повістувала трембіта про смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); Іде [Юра], безтямний, повістувати мирові нову правду, що Танасій хоче їх [селян] підвести (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 230).