в означеннях
Тлумачення, значення слова «повітовий»:

ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст.

1. Прикм. до повіт. Питання про об'єднання радянських республік було основним на волосних, повітових і губернських з'їздах Рад, які проходили на Україні в жовтні — грудні 1922 року (Комуніст України, 12, 1962, 42); Після закінчення університету Саватій одержує призначення в Оренбурзький край, а через кілька років повертається до Переяслава повітовим лікарем (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 387); Повітовий актив;
//  Признач. для обслуговування повіту. У Бобрипці була повітова школа на три класи (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 28);
//  Який живе в повіті. Поміж повітовим панством наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний, IV, 1955, 334); Вона задумала організувати велику допомогу всієї повітової шляхти й інтелігенції на користь бідних селян (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 143).
 Повітове місто — адміністративний центр повіту. Богуслав був в той час повітовим містом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 92); Глухе село Обухівка, Щербанівського району. До залізниці двадцять п'ять верст, до повітового міста — сімдесят (Андрій Головко, II, 1957, 133).

2. Провінціальний, далекий від центру. — Як правду казати, ніяк не думав тебе тут застати. В оцій повітовій калюжі.. Я думав, що ти десь у Києві, у високих політиках ходиш (Андрій Головко, II, 1957, 472); Народився я 30 серпня 1894 року на околиці невеликого повітового містечка Сосниці на Чернігівщині (Олександр Довженко, I, 1958, 11);
//  Властивий провінціалам. Всі ті старання були цілком даремні, бо однаково, роз'їхавшися з празника, попаді будуть судити й пересуджувати кожну дрібницю.. Але тут — усміхи, похвали надміру, і тьма-тьменна повітової ґречності (Гнат Хоткевич, II, 1966, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 676.

Коментарі (0)