в означеннях
Тлумачення, значення слова «повів»:

ПОВІ́В, у, чол.

1. Порив вітру; подув. Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Приносив той повів до міста з глибини долини — пахощі лісу, лугу, поля, сіна (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 335);
//  Запах, пахощі, дух чого-небудь. Благословенна синь озер, І Псло, і повів рути-м'яти, Народу геній, що не вмер (Максим Рильський, II, 1960, 192);
//  Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось. Повів зими; Колір, живописна свобода, повів справжнього таланту завжди були притаманні творам Т. Яблонської (Літературна Україна, 14.I 1966, 1).

2. перен. Те саме, що віяння 2. Повів великої Жовтневої бурі, що могутнім вихором пролетіла над просторами далекої Росії, цей нестримний повів долетів і сюди [до галичанських сіл] (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 666.

Коментарі (0)