ПОВНЯ, і, жін.
1. Одна з фаз Місяця, коли він
обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд
повного круга; повний місяць. Ідемо саньми до
управителя лісів, панства С., на чай, а відти, вечором
[увечері], у місячнім світі (тепер — повня) дорогою,
що веде самим поважним лісом назад (Ольга Кобилянська, III, 1956,
81); Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли..
годинник закінчив вибивати дванадцяту. Була місячна
повня (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 22).
Місяць у повні — повний місяць. Допитливість
Іванова була невситима ..Чому сонце сходить і чому
заходить? Чому місяць буває то серпастий, то в
повні? (Петро Колесник, Терен.., 1959, 7).
2. рідко. Надмір почуття.
♦ У повні сил — сповнений сили. По боях земного
життя Чи в повні свіжих сил; ..Сюди, вандрівче
[мандрівнику], ти пристань! Засни! Засни! Засни!
(Іван Франко, X, 1954, 33).
3. діал. Повний достаток. [Капуста:] На полі хай у тебе буде повня, А в хаті вічна згода та любов (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 195).