ПОВНОВА́ЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження. — Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, — карбує Замойський (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 475); Повноважна комісія.
ПОВНОВА́ЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження. — Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, — карбує Замойський (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 475); Повноважна комісія.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 684.