в означеннях
Тлумачення, значення слова «повнозвучний»:

ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Ольга Кобилянська, I, 1956, 368); І враз — заглушаючи всю метушню і ґвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Юрій Смолич, II, 1958, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 685.

Коментарі (0)