ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 303).
ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 303).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 683.