в означеннях
Тлумачення, значення слова «поводир»:

ПОВОДИ́Р, я, чол.

1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, 3 бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 389); Він вирішив стати поводирем сліпого лірника (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 25);  * Образно. [Антон:] І ті люде [люди], що живуть в достатках, здебільшого мають дивну натуру: вони не можуть ступить і одного ступня без поводиря, а інші то ще й гніваються, чом їх за ніс не водять!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 171).

2. Керівник, вожак. І вихопилися перед Галиною Горленко на мить також дуже яскраво поводирі отої зграї [куркулів] (Євген Кротевич. Сини.., 1948, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 687.

Коментарі (0)