ПОВОДИТИ 1, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. повів, вела, ло; док.
1. неперех. Робити
рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики
в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То
дріботить, то тихо попливе,.. поводить станом та головою
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 77); Тільки мовчазний жандарм, мов
чорний корч посеред виру, стояв і байдуже поводив
вусом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 360); І що то вже, як
хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи
піде по хаті — усе не так, як хто інший (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 64); Він рвучко повів широким плечем,
оглянув присутніх (Іван Ле, Побратими, 1954, 12);
//
Проводити чим-небудь по чомусь. От вибігла [Маруся]
та мерщій і кричить: — Не бійсь, не бійсь! — а рукою
поводить по лобові (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 55);
[Сторож:] Отже, здається, і невелика штука повести
пером по бомазі [паперу], одначе хоч ти мені пальці
повідрубуй, не напишу!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 498);
— Дайте свою руку. Знаєте, що це? — І Клим повів рукою
шпіона [шпигуна] по своєму револьвері (Мирослав Ірчан, II,
1958, 17);
// Робити рух чим-небудь у певному
напрямку. Тетяна повела рукою на піч, — там спали
діти (Любов Яновська, I, 1959, 59); І ось, по-косарськи,
розставивши ноги, чоловік повів косою (Михайло Стельмах, I,
1962, 651).
♦ [І] вусом (усом, вухом, бровою) не поводити
(не повести) — не звертати ніякої уваги, залишатися
зовні цілком байдужим. Коло самого Павла усе
[товариство] мовчки стояло, не поводячи й бровою
(Марко Вовчок, I, 1955, 175); Гаркуша і вухом не повів (Олесь Гончар,
Таврія, 1952, 297); Поводити (повести) вухом
(вухами) — прислухатися. Шинкар всунув хлопчакові два
злотих і, поводячи вухом, щоб нічого не пропустити
про старого Дуная, сказав, що пізніше програє
[мелодію] (Михайло Стельмах, I, 1962, 436); Здалося, ніби
скинулася риба за кущами або пеститься у хвилях
ранкових безтурботна казкова русалка. Навіть Сірий [кінь]
вухами повів (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 126); Поводити
(повести) носом (носами) — нюхати повітря,
принюхуватися. Пелехатий [вовк] нюхливо поводив носом,
вловлюючи запашну теплість, випромінювану людиною
(Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 8); Десь близько запахло
офіцерським тютюном. — Славний тютюнець... Кримський? —
повів носом Яресько (Олесь Гончар, II, 1959, 310); Поводити
(повести) очима (оком, поглядом і т. ін.): а) (по кому —
чому і без додатка) дивитися, спрямовуючи зір то
на один предмет, то на другий. Як вовк, поводив він
навкруги очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); Бандура
поводить лютим оком по захаращеній долівці, і матроси,
зрозумівши, чого він хоче, починають одгрібаги
гільзи в куток (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 525); Ось він
[лейтенант] зупиняється на відстані десяти кроків,
мовчки поводить по солдатському гурті байдужим
поглядом (Петро Колесник, На фропті.., 1959, 95); Увійшла, не
рипнувши дверима, повела скорботними очима — і
закам'яніла на годину, пильно розглядаючи картину...
(Микола Упеник, Вірші.., 1957, 84); Потім повів згорда оком по
зібраних, назираючи, яке враження зробив на них
його гробовий голос (Лесь Мартович, Тв., 1954, 283); б) (за
ким) пильно стежити. Тухольські громадяни, видячи
її [Мирославу], як їхала на лови посеред гостей,
гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів,
з уподобою поводили за нею очима (Іван Франко, VI, 1951, 9);
в) дивитися на кого-небудь грайливо, з кокетством.
А як поводила [Маруся] очима доокола — дух
захоплювало (Гнат Хоткевич, II, 1966, 145); [Писар:] Коли ж
гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі
зведе (Карпенко-Карий, I, 1960, 47); Стаха вміла так
«натурально» повести очима, так глянути з-під вій, так
впору опустити їх, так засміятись,.. що хлопець..
безнадійно губив голову (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380);
Тільки (лише, лиш) бровою (рукою і т. ін.) повести —
рухом брови, руки і т. ін. подати знак, натякнути
кому-небудь. Злегка Бровою, чорною стрілою, Лиш
поведеш, і за тобою Табун козацький виника (Любов Забашта,
Квіт.., 1960, 164); — Зайду іноді в ресторан —
кельнери підбігають: «Що зволите?» А я так поведу
тільки рукою: «Шампанери пляшку, та холодної! Живо!»
Мчить, аж спотикається (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 86);
Хоч би [тобі, собі, вам] вусом (усом, вухом, бровою)
повів (повели) — не звернув (не звернули) ніякої
уваги, залишився (залишилися) зовні цілком
байдужим (байдужими). — Та я ж, — каже [Омелько], —
скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав.
Разом гукали на вас: «Пане! пора вставати!» А ви
хоч би собі усом повели (Панас Мирний, IV, 1955, 354).
2. тільки док., перех. Спрямувати рух кого-,
чого-небудь; допомогти або примусити йти, рухатися.
Задзвонили в усі дзвони, І повели Гуса На Голгофу
у кайданах (Тарас Шевченко, I, 1963, 268); «Паша», значить,
узяв і повів м'яча короткими пасовками (Остап Вишня, I,
1956, 405); Він мовчки взяв повід і повів чотириногого
товариша [коня] (Олександр Довженко, I, 1958, 35);
// Піти
попереду, скеровуючи кого-, що-небудь. [Деїфоб:]
Хвалився він, що піде в бій сьогодні і всіх своїх лідійців
поведе (Леся Українка, II, 1951, 281); З-під лопухів, що
росли біля клуні, озвалася квочка і повела за собою
зграю діточок на підвечірок (Михайло Томчаній, Готель.., 1960,
31);
// Управляючи механізмом судна, автомобіля
і т. ін., скерувати їх рух. До островів скелястих повів
Телемах корабель свій (Гомер, Одіссея, перекл.
Б. Тена, 1963, 263); Наближається час, коли радянські
льотчики-космонавти поведуть потужні космічні
кораблі до планет сонячної системи (Наука і життя, 9, 1962,
4);
// тільки недок., діал. Правити. В першій хвилі
мене покортіло приступити до неї, притиснути уста
до тих малих рук, котрі я так любив і які так зручно
вміли поводити конем (Ольга Кобилянська, III, 1956, 65); Над'їхав
якийсь повіз, на переді візник поводить кіньми (Степан Ковалів,
Світ.., 1960, 42).
♦ Куди очі поведуть — те саме, що Світ за очі
(див. око 1). [Микита:] Ну, Марусе, коли й ти вже
не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть...
та або втоплюсь, або заріжусь!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 99);
Повести перед — опинитися попереду; стати першим
у чому-небудь. Надувшись голова і паличкою
підпираючись, повів перед; а судящі [члени суду].. пішли
за головою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Перед повели
першокласники. Трохи спантеличені загальною
увагою, трохи розгублені,.. вони то розтягувались, то
збивались до гурту (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 115);
Повести у танець (танок) кого — почати танцювати
з ким-небудь. Музики заграли. Циган повів циганок
у танець (Нечуй-Левицький, III, 1956, 80); Андрій узяв дівчину
за руку й повів у танок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959,
154).
3. тільки док., перех., перен. Спрямувати чиюсь
діяльність, скерувати кого-, що-небудь. Ви з перших,
наш славетний Бояне [М. В. Лисенко], звернули
увагу на наш рідний спів, прихилили своє чуле серце
до його.. і повели на широкий шлях поступу та розвою
(Панас Мирний, V, 1955, 416); — Всеукраїнський з'їзд
Рад у Харкові створить Всеукраїнський радянський
уряд. А він і поведе революційні маси України проти
всеукраїнської контрреволюції (Андрій Головко, II, 1957,
465); * Образно. Ці два слова [одібрать землю] досі
лежали на споді кожного серця,.. а тепер, вийняті
звідти, стали немов живим чимсь і говорили: ходім
за нами, ми поведем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73);
//
Очолити кого-, що-небудь. Мільйони ждуть з ділом в
руках, Хто поведе? (Леся Українка, I, 1951, 468); В надійні
руки здав Марко родовитих корів.. — сам тепер поведе
ферму (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 309);
// діал.
Виховувати.
♦ Повести рахунок, спорт. — стати першим у грі,
одержавши більшу кількість очок на свою користь.
4. тільки док., неперех. Простягнутися куди-небудь, набути певного напрямку. Дорога повела в ліс.
5. перех., перен. Маючи що-небудь на меті, на увазі, спрямувати в певний бік (розмову, бесіду і т. ін.). Галка повела розмову на втоптані стежки, розпитувала про роботу (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 15).
6. тільки док., перех. Почати здійснювати, робити,
виконувати що-небудь, займатися чимсь. Трудящі
України .. повели непримиренну боротьбу проти
окупантів (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 37);
// також без
додатка. Почати говорити. На цей раз козак не
питавсь дороги, а підійшов.. і повів розмову про те, що
се за місто Київ (Марко Вовчок, I, 1955, 319); — Розумієш,
голубе, — повів рябий, коли вони сіли закусувати, —
я сам з села. От чому я тебе помітив (Семен Журахович, Дорога..,
1948, 129); Я ж спочатку повів Про недавнє минуле
(Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 309).
♦ Повести вогонь — почати стріляти з вогнепальної
зброї. Турецька ескадра, перешикувавши свої колони,
повела гарматний вогонь по загону Река (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 75); Повести голосом — почати
говорити або співати. Моссаковський сидів і не смів
голосом повести (Нечуй-Левицький, III, 1956, 34); Заохочуючи діда,
молодиця заграла очима й стиха повела голосом: Ой
верніться, літа мої, Хоч до мене в гості... (Степан Васильченко, II,
1959, 219); Повести далі — продовжити розмову. Дід
Влас хотів оборонятися, та онука повела схвильовано
далі: — Хіба ж від того щасливіше нам жити, що
кожен до себе тягне? (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 49).
7. перех., безос., рідко. Скорчити, зсудомити.