в означеннях
Тлумачення, значення слова «поводити»:

ПОВОДИТИ 1, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. повів, вела, ло; док.

1. неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То дріботить, то тихо попливе,.. поводить станом та головою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 77); Тільки мовчазний жандарм, мов чорний корч посеред виру, стояв і байдуже поводив вусом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 360); І що то вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 64); Він рвучко повів широким плечем, оглянув присутніх (Іван Ле, Побратими, 1954, 12);
//  Проводити чим-небудь по чомусь. От вибігла [Маруся] та мерщій і кричить: — Не бійсь, не бійсь! — а рукою поводить по лобові (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 55); [Сторож:] Отже, здається, і невелика штука повести пером по бомазі [паперу], одначе хоч ти мені пальці повідрубуй, не напишу!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 498); — Дайте свою руку. Знаєте, що це? — І Клим повів рукою шпіона [шпигуна] по своєму револьвері (Мирослав Ірчан, II, 1958, 17);
//  Робити рух чим-небудь у певному напрямку. Тетяна повела рукою на піч, — там спали діти (Любов Яновська, I, 1959, 59); І ось, по-косарськи, розставивши ноги, чоловік повів косою (Михайло Стельмах, I, 1962, 651).
[І] вусом (усом, вухом, бровою) не поводити (не повести) — не звертати ніякої уваги, залишатися зовні цілком байдужим. Коло самого Павла усе [товариство] мовчки стояло, не поводячи й бровою (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Гаркуша і вухом не повів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 297); Поводити (повести) вухом (вухами) — прислухатися. Шинкар всунув хлопчакові два злотих і, поводячи вухом, щоб нічого не пропустити про старого Дуная, сказав, що пізніше програє [мелодію] (Михайло Стельмах, I, 1962, 436); Здалося, ніби скинулася риба за кущами або пеститься у хвилях ранкових безтурботна казкова русалка. Навіть Сірий [кінь] вухами повів (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 126); Поводити (повести) носом (носами) — нюхати повітря, принюхуватися. Пелехатий [вовк] нюхливо поводив носом, вловлюючи запашну теплість, випромінювану людиною (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 8); Десь близько запахло офіцерським тютюном. — Славний тютюнець... Кримський? — повів носом Яресько (Олесь Гончар, II, 1959, 310); Поводити (повести) очима (оком, поглядом і т. ін.): а) (по кому — чому і без додатка) дивитися, спрямовуючи зір то на один предмет, то на другий. Як вовк, поводив він навкруги очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); Бандура поводить лютим оком по захаращеній долівці, і матроси, зрозумівши, чого він хоче, починають одгрібаги гільзи в куток (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 525); Ось він [лейтенант] зупиняється на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом (Петро Колесник, На фропті.., 1959, 95); Увійшла, не рипнувши дверима, повела скорботними очима — і закам'яніла на годину, пильно розглядаючи картину... (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 84); Потім повів згорда оком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович, Тв., 1954, 283); б) (за ким) пильно стежити. Тухольські громадяни, видячи її [Мирославу], як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима (Іван Франко, VI, 1951, 9); в) дивитися на кого-небудь грайливо, з кокетством. А як поводила [Маруся] очима доокола — дух захоплювало (Гнат Хоткевич, II, 1966, 145); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе (Карпенко-Карий, I, 1960, 47); Стаха вміла так «натурально» повести очима, так глянути з-під вій, так впору опустити їх, так засміятись,.. що хлопець.. безнадійно губив голову (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380); Тільки (лише, лиш) бровою (рукою і т. ін.) повести — рухом брови, руки і т. ін. подати знак, натякнути кому-небудь. Злегка Бровою, чорною стрілою, Лиш поведеш, і за тобою Табун козацький виника (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 164); — Зайду іноді в ресторан — кельнери підбігають: «Що зволите?» А я так поведу тільки рукою: «Шампанери пляшку, та холодної! Живо!» Мчить, аж спотикається (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 86); Хоч би [тобі, собі, вам] вусом (усом, вухом, бровою) повів (повели) — не звернув (не звернули) ніякої уваги, залишився (залишилися) зовні цілком байдужим (байдужими). — Та я ж, — каже [Омелько], — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: «Пане! пора вставати!» А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний, IV, 1955, 354).

2. тільки док., перех. Спрямувати рух кого-, чого-небудь; допомогти або примусити йти, рухатися. Задзвонили в усі дзвони, І повели Гуса На Голгофу у кайданах (Тарас Шевченко, I, 1963, 268); «Паша», значить, узяв і повів м'яча короткими пасовками (Остап Вишня, I, 1956, 405); Він мовчки взяв повід і повів чотириногого товариша [коня] (Олександр Довженко, I, 1958, 35);
//  Піти попереду, скеровуючи кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хвалився він, що піде в бій сьогодні і всіх своїх лідійців поведе (Леся Українка, II, 1951, 281); З-під лопухів, що росли біля клуні, озвалася квочка і повела за собою зграю діточок на підвечірок (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 31);
//  Управляючи механізмом судна, автомобіля і т. ін., скерувати їх рух. До островів скелястих повів Телемах корабель свій (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 263); Наближається час, коли радянські льотчики-космонавти поведуть потужні космічні кораблі до планет сонячної системи (Наука і життя, 9, 1962, 4);
//  тільки недок., діал. Правити. В першій хвилі мене покортіло приступити до неї, притиснути уста до тих малих рук, котрі я так любив і які так зручно вміли поводити конем (Ольга Кобилянська, III, 1956, 65); Над'їхав якийсь повіз, на переді візник поводить кіньми (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 42).
Куди очі поведуть — те саме, що Світ за очі (див. око 1). [Микита:] Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть... та або втоплюсь, або заріжусь!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 99); Повести перед — опинитися попереду; стати першим у чому-небудь. Надувшись голова і паличкою підпираючись, повів перед; а судящі [члени суду].. пішли за головою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Перед повели першокласники. Трохи спантеличені загальною увагою, трохи розгублені,.. вони то розтягувались, то збивались до гурту (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 115); Повести у танець (танок) кого — почати танцювати з ким-небудь. Музики заграли. Циган повів циганок у танець (Нечуй-Левицький, III, 1956, 80); Андрій узяв дівчину за руку й повів у танок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 154).

3. тільки док., перех., перен. Спрямувати чиюсь діяльність, скерувати кого-, що-небудь. Ви з перших, наш славетний Бояне [М. В. Лисенко], звернули увагу на наш рідний спів, прихилили своє чуле серце до його.. і повели на широкий шлях поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 416); — Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові створить Всеукраїнський радянський уряд. А він і поведе революційні маси України проти всеукраїнської контрреволюції (Андрій Головко, II, 1957, 465);  * Образно. Ці два слова [одібрать землю] досі лежали на споді кожного серця,.. а тепер, вийняті звідти, стали немов живим чимсь і говорили: ходім за нами, ми поведем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73);
//  Очолити кого-, що-небудь. Мільйони ждуть з ділом в руках, Хто поведе? (Леся Українка, I, 1951, 468); В надійні руки здав Марко родовитих корів.. — сам тепер поведе ферму (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 309);
//  діал. Виховувати.
Повести рахунок, спорт. — стати першим у грі, одержавши більшу кількість очок на свою користь.

4. тільки док., неперех. Простягнутися куди-небудь, набути певного напрямку. Дорога повела в ліс.

5. перех., перен. Маючи що-небудь на меті, на увазі, спрямувати в певний бік (розмову, бесіду і т. ін.). Галка повела розмову на втоптані стежки, розпитувала про роботу (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 15).

6. тільки док., перех. Почати здійснювати, робити, виконувати що-небудь, займатися чимсь. Трудящі України .. повели непримиренну боротьбу проти окупантів (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 37);
//  також без додатка. Почати говорити. На цей раз козак не питавсь дороги, а підійшов.. і повів розмову про те, що се за місто Київ (Марко Вовчок, I, 1955, 319); — Розумієш, голубе, — повів рябий, коли вони сіли закусувати, — я сам з села. От чому я тебе помітив (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 129); Я ж спочатку повів Про недавнє минуле (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 309).
Повести вогонь — почати стріляти з вогнепальної зброї. Турецька ескадра, перешикувавши свої колони, повела гарматний вогонь по загону Река (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 75); Повести голосом — почати говорити або співати. Моссаковський сидів і не смів голосом повести (Нечуй-Левицький, III, 1956, 34); Заохочуючи діда, молодиця заграла очима й стиха повела голосом: Ой верніться, літа мої, Хоч до мене в гості... (Степан Васильченко, II, 1959, 219); Повести далі — продовжити розмову. Дід Влас хотів оборонятися, та онука повела схвильовано далі: — Хіба ж від того щасливіше нам жити, що кожен до себе тягне? (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 49).

7. перех., безос., рідко. Скорчити, зсудомити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 687.

Коментарі (0)

ПОВОДИТИ 2, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. повів, вела, ло; док., перех., у сполуч. із сл. себе. Те саме, що поводитися 1. — Та доки ми будемо панькатись з ним? Записався в гурток, то й хай по-товариському поводить себе! (Степан Васильченко, II, 1939, 226); Як селюк, що виріс у глушині, Улас відчував розгубленість перед великим містом і зовсім не знав, як себе поводити в ньому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 51); — Мене не треба вчити, як себе поводити з дівчатами (Юрій Яновський, II, 1958, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 688.

Коментарі (0)

ПОВОДИТИ, воджу, водиш, док.

1. перех. Водити кого-, що-небудь якийсь час. Онохрій Литка поводив приятеля по оборі і знову повернувся з ним до налагодженого, готового виїхати воза (Григорій Епік, Тв., 1958, 62); Він хотів і собі хоч трошки поводити змія й почав смикати за шнур (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 66);
//  перен., розм. Поманити обіцянками, подати надію на щось. [Василина:] Поводи його [парубка] так довгенько, а як добре вивіриш, що він тебе не дурачить, отоді кажи йому правду (Степан Васильченко, III, 1960, 60).
Поводити за ніс (носа) — дурити, манити обіцянками якийсь час. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 24); — Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152).

2. неперех., чим. Рухати чим-небудь якийсь час то в один, то в другий бік. Піднявши руку, механік виставив наперед палець, поводив ним перед своїм носом і сказав, звертаючись до юнги: — Мене не купиш! (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 129);
//  Пересувати щось по якій-небудь поверхні. Христя постояла, постояла, поводила, поводила, задумавшись, ножем по лаві та і знову почала кришити зілля (Панас Мирний, I, 1954, 239); Вода в річці стала темна, якась ніби підступна.. Вона настільки відштовхувала від себе, що навіть не викликала охоти бодай пальцем поводити по ній (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 537).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 689.

Коментарі (0)