ПОВОЮВА́ТИ, юю, юєш, док.
1. неперех. Воювати (у 1 знач.) якийсь час. Багато потрудилися ви, товариші [радянські воїни]. Багато повоювали. Багато праці й поту, страшний тягар війни випав вам (Олександр Довженко, III, 1960, 45); І я почув: — Він буде жить. Це кризис був. Ще повоюємо, юначе, — сказав сивенький у пенсне, з життям вітаючи мене (Володимир Сосюра, II, 1958, 418).
2. неперех., перен. Боротися якийсь час з ким-, чим-небудь або за когось, щось. — Так, нам ще з ними повоювати доведеться, з цими газетами, — в тон йому відповів Соколов (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 57); Біс із нею, з тією Мухою [дівчиною]! Невелике добро дісталося Володі. А ось. Голда, ця варта, щоб за неї повоювати (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 183).
3. перех. Перемогти, підкорити. Повернувшись.., вони повоювали князеве військо, а самого князя в полон взяли (Степан Васильченко, II, 1959, 432); — Все Чигиринське староство повоював [гайдамака], із коронним військом бився (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 346); Розмова вже точиться про те, що наш солдат невибагливий, витривалий, .. що наш солдат може всіх ворогів повоювати... (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 72).