ПОВОРУШИТИ, рушу, рушиш, док.
1. неперех.
Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь. Як
шмигнуть мусить [щупак], Шу варом поворушить
(Іван Франко, XIII, 1954, 390); Тільки діти поворушили
батіжками в повітрі, як собаки дременули щосили по
сніговому полю (Оксана Іваненко, Бел. очі, 1956, 13).
♦ [І] пальцем не поворушити — те саме, що
[І] пальцем не ворухнути (див. ворухнути). — Ні, я
піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі
жиють [живуть] і для щастя котрих ніхто й пальцем
не хоче поворушити! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 448);
Поворушити мозком (пам'яттю) — подумати, розмірковуючи
над чим-небудь або пригадуючи щось. — Я розумію,
що не женитися теж не можна. От і поворуши
мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою
(Андрій Головко, II, 1957, 559); Містер Ейбл трохи поворушив
своєю пам'яттю й присилував себе згадати, що ж іще
знає він про ці .. країни (Юрій Смолич, Сорок вісім..,
1937, 19).
2. перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка порухати. Софія сама підійшла до лави, де спав брат мертвецьким сном, вікно перед ним відкрила і злегка поворушила руку (Іван Ле, Вибр., 1939, 79).
3. перех. Перевернути що-небудь легке (сіно,
солому і т. ін.);
// Зрушити з місця що-небудь. Микула..
поворушив тріски, що встигли вже підсохнути (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 24).
4. перех., перен. Спонукати до діяльності, вивести зі стану спокою, байдужості і т. ін. — Поворушіть їх, — кинув офіцер і сів на стілець. Жандарми, нахилившись над робітниками, почали щосили бити їх по голих п'ятах... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 172).