ПОВОСКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до повосковіти. Сухі, бездумні очі дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита з повосковілими колосками (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 116).
ПОВОСКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до повосковіти. Сухі, бездумні очі дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита з повосковілими колосками (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 116).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 692.