ПОВСТРОМЛЯ́ТИ, яю, яєш і ПОВСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Встромити все або багато чого-небудь. — Ну, добре, — заговорили [хлопці] і поставили свої коні [хворостини] в ряд, повстромлявши голови їх в пліт (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 37); Двадцятеро хлопчиків повстромляли собі курячі пера за вуха і з іржанням бігають туди і сюди (Юрій Смолич, II, 1958, 46); Цеховики вже повстромлювали в свічники свої свічки й розсипались по палаті барвистими купками (Іван Кочерга, П'єси. 1951, 198).