ПОВСИХАТИ, ає, док.
1. Усохнути (про все або
багато чого-небудь). Аж страх погано У тім хорошому
селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили Біленькі хати (Тарас Шевченко, I, 1963,
131); Дивні заморські яблуні, кримські груші повимерзали,
повсихали (Панас Мирний, IV, 1955, 16);
// перен.,
розм. Втратити здатність рухатися, діяти (про частини
тіла). — Хіба б мені руки повсихали, щоб я не
витягла тебе за коси.. з моєї хати! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64);
А до оченашу чи богородиці [назви молитов] то й
язики зараз повсихали [у онуків] (Дніпрова Чайка, Тв., 1960,
110).
Бодай (хай, нехай) руки (ноги, язики) повсихають;
Бодай [би] (хай би, нехай би, щоб) руки (ноги,
язики) повсихали; Руки (ноги, язики) б повсихали кому,
лайл. — те саме, що Відсохли б (хай відсохнуть) руки
(всім або багатьом) (див. відсихати). — Хай
повсихають ноги тому, хто переступить межу (Юрій Смолич, I, 1958,
54); — Куди ти, бодай би тобі ноги повсихали (Олександр Довженко,
Зачарована Десна, 1957, 465).
2. Висохнути (про водоймища). Були ставки, — повсихали (Павло Чубинський. V, 1874, 540).