ПОВУ́ЖЧАТИ, ає. Док. до вужчати. Лице наче подовшало, чи внизу повужчало — зразу не запримітиш (Панас Мирний, III, 1954, 178); Дорога пішла лісом і ніби повужчала, стала тіснішою (Вітчизна, 3, 1951, 98); Знову круг наш [друзів] сниться біля столу — Стіл зменшився, і повужчав круг! (Максим Рильський, II, 1960, 226).