ПОВИГАНЯТИ, яю, яєш і ПОВИГОНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Примусити вийти геть, залишити
яке-небудь приміщення, місце і т. ін.; прогнати всіх або
багатьох. Корчму хтось обгородив, прибив нову
табличку над дверима та повиганяв звідти, мабуть, усіх
п'яниць, бо якось там дивно тихо, мов у церкві...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); Робітник
сказав: — ..Повиганяйте й своїх буржуїв, як ми вигнали своїх (Юрій Яновський,
II, 1958, 111); Терезка сиділа біля сина.. й відганяла
надокучливих мух. Потім відчинила вікно і
повиганяла їх рядном (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 253); * Образно.
Тіснота та духота повигонили дітей з похмурого
помешкання (Степан Васильченко, II, 1959, 152);
// Вигнати (звичайно
з хліва, двору) на пасовище всіх або багатьох (корів,
овець і т. ін.). Домащук позіхає, тюпає до воріт —
ага, скот уже повиганяли, худоба ледь видніє у
тумані... (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 129);
// Спрямувавши
рух, вивести звідкись (машини, човни і т. ін.). Одні
працюють, а інші, зважаючи на обідню годину,
повиганяли своїх роботів [бульдозери] з каналу,
вишикували їх в ряд понад валом (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
78);
// розм. Виключити звідкись, вивести із складу
чогось усіх або багатьох. [Оксана:] Кажуть
декотрі, що було роблять-роблять тією бурлачнею, а як
прийдеться до рощоту [розрахунку], то повигонять
їх (Марко Кропивницький, I, 1958, 125); — Роздратували мене патери
єзуїти. Намагаються, щоб я зараз повигонив ченців
з монастирів та запроваджував по містах і селах
унію отут в Лубенщині (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 75).
2. Дуже вирости, витягтися в процесі росту (про багато рослин). Страшенне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору (Панас Мирний, IV, 1955, 315).