Словник української мови

ПОВИЙМАТИ, аю, аєш, док., перех. Вийняти все або багато чого-небудь. Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 65); Отож повиймали [хлопці] надламане пруття, а через то зробилася в плоті така діра, що курка могла легко пропхатися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 140); Я повиймав пістолети і заховав у кишеню (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 169); Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані, її неабияк порізали, поки повиймали осколки з ніг (Олесь Гончар, III, 1959, 180).
 Повиймати очі — те саме, що Вийняти очі (див. виймати). Глянула [Оришка] — справді [образ] без очей... Тоді до Чіпки: — Ти очі повиймав? (Панас Мирний, II, 1954, 51).