ПОВИХОДИТИ, ить, имо, ите, док.
1. Вийти
звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх або
багатьох). [Кобзар:] Де ж народ подівся? [Хлопець:]
За цвинтар повиходив (Панас Мирний, V, 1955, 81); Трохи
згодом повиходили [брати] із комори і пішли в хату
(Леся Українка, V, 1956, 165); Жінки демонстративно
повиходили з салону (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 583).
♦ Сила повиходила з рук чиїх — хто-небудь ослаб,
утратив міць. Залізо й дерево аж співали в діда, поки
сила не повиходила з його рук (Михайло Стельмах,
Гуси-лебеді.., 1964, 23).
2. перен. Вибути звідки-небудь, з чогось; залишити якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. (про всіх або багатьох). — Чимало їх повиходило з села на заробітки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 417); — От тут недалечко живуть наші сусіди, — панни. Повиходили з третьої класи [третього класу] дівочої духовної школи... (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 117).
3. Прийти куди-небудь, опинитися десь (про всіх
або багатьох). Повиходили [рибалки] на берег, Човни
пов'язали (Борис Грінченко, I, 1963, 29); А по цей бік ставу..
сиділи селяни.. З глухих кутків аж на вигін повиходили
(Андрій Головко, II, 1957, 237);
// З'явитися, прибути для
участі в чому-небудь. Під'їхав і сам Шрам. Скоро
загледіли [гості] його сиву бороду, зараз вози
поодкочували геть і повиходили до його назустріч (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 70); Було вже так одного разу.., що
повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея
(Олександр Довженко, I, 1958, 80);
// тільки 3 ос. З'явитися на
поверхні, проступаючи зсередини, стати видним скрізь
або в багатьох місцях. На озеречку поверх льоду
повиходила зеленкувато-блакитна вода (Михайло Стельмах, I,
1962, 343).
4. Бути виданим, опублікованим, надрукованим (про все або багато чого-небудь). Повиходили нові збірки віршів.
5. з кого — чого. Вийти з певного середовища, соціальної групи або з якої-небудь місцевості (про всіх або багатьох). Чимало космонавтів повиходило з військових льотчиків.
6. Витратитися, вичерпатися (про гроші, кошти, які-небудь запаси) (всі або багато з них). Папір повиходив.
7. перен. Удатися яким-небудь унаслідок певної дії
(про все або багато чогось). Пиріжки повиходили
гарні;
// Стати ким-небудь або подібним до когось,
набути певних рис, якостей і т. ін. (про всіх
або багатьох). З курсантів повиходили добрі
танкісти.
8. за кого, також у сполуч. із сл. заміж. Одружитися, стати чиїмись дружинами, жінками (про всіх або багатьох). — Де ж мені сім попів знайти. — коли б хоч кращі [дочки] за попів повиходили, а другі нехай за дяків... (Марко Вовчок, VI, 1956, 247); Вона дасть їм притулок у власному домі, доки не повиходять заміж (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 103).