ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл.
2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. — Я хочу помалу повикурювати тих панків із сіл (Іван Франко, VII, 1951, 232); — Повикурюємо ось інтервентів, розв'яжемо собі руки, давайте тоді комуною жити (Олесь Гончар, II, 1959, 70).
3. Випалити все або багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.). Повикурювати всі цигарки.