ПОВИЛАЗИТИ, ить, имо, ите і ПОВИЛІЗАТИ, ає, аємо, аєте, док.
1. Лізучи, вибратися звідки-небудь
кудись (про всіх або багатьох). Не лякайся, милий
брате, Що гадюче кодло кляте Своїм черевом неситим
Повилазило з болота (Павло Грабовський, I, 1959, 573); Скликав
[Тико] усіх собак. Повилазили вони з-під снігу
(Микола Трублаїні, I, 1955, 279); На всі лади засюрчали,
повилазивши з нірок, чорні цвіркуни (Олесь Донченко, IV, 1957, 285);
Повилізали з погребів люди (Олександр Довженко, III, 1960, 386);
// розм. Вийти звідки-небудь (про всіх або багатьох).
Усі повилазили з-за столу (Панас Мирний, I, 1949, 288);
Хлопчики повилазили з води і з гамором почали
одягатися (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 88); Наче обвалом із
снігових гір засипало Вітрову Балку. Уранці насилу
з хат повилазили вітробалчани (Андрій Головко, II, 1957, 316).
2. Піднятися нагору, лізучи, чіпляючись за що-небудь
(про всіх або багатьох). Всі Паляникові діти..
кинулись до тину і повилазили на тин (Нечуй-Левицький, II,
1956, 30); Трусимо ми якось кислиці з кумом.
Повилазили на дерево й трусимо (Остап Вишня, I, 1956, 256);
* Образно. Всі бульдозери, скрепери, повилізавши на
гору, позупинялись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 184);
// перен.,
розм. Домогтися певного суспільного становища
будь-якими засобами (про всіх або багатьох). Він
зараз саме перелічує, хто має сидіти у пеклі: — Великі
пани і їхні вірні лакузи, підпанки, які неправдою в
пани повилазили, попи і ченці заразом, різні чини
і писарі (Михайло Стельмах, I, 1962, 146).
3. розм. З'явитися, показатися де-небудь, пробитися звідкись назовні (про все або багато чого-небудь); повисуватися. Сиві коси повилазили з-під очіпка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 114); Після дощу з кущів повилазили гриби (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 173); На городах вже повилазили зелені квадратики цибулі (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 143); Грубе.. коріння повилізало з усіх боків [дерева] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 50).
4. Випасти у великій кількості або зовсім (про
волосся, вовну і т. ін.). Від паршів волосся
повилазило, і голова голісінька, як долоня (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
211).
♦ Дивлюсь — як не повилазять [очі] — вдивляюся
напружено, уважно. Зблизивсь, дивлюсь — як не
повилазять, так ніяк не пізнаю, де мій Іван: усі москалі як
один, і дибають, і стоять (Олекса Стороженко, I, 1957, 217); Хіба (чи,
що) [тобі (йому, їй і т. ін.)] повилазило (очі
повилазили) — уживається як лайливий вислів, що означає:
«осліп (осліпла і т. ін.) чи що?», «не бачиш (не
бачив і т. ін.) чи що?». [Дід Юхим (до Ганни):]
А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?..
[Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба
повилазило? (Микола Куліш, П'єси, 1960, 10); — А хто ж
цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не
бачив, що на людину їде, — бідкалася мати (Антон Хижняк,
Невгамовна, 1961, 206); Щоб (бодай, аби і т. ін.) мені
повилазило (очі повилазили) — уживається як клятва
на підтвердження правдивості сказаного. — Щоб мені
очі повилазили,.. коли, каже [відьма], не зроблю так,
що ти з Оленою завтра.. обвінчаєшся (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 210); — Бігме, паноченьку, правду вам кажу..,
аби мені очі повилазили.., як брешу (Лесь Мартович, Тв., 1954,
40); Щоб (хай, аби і т. ін.) тобі (йому, їй і т. ін.)
повилазило [б] (очі повилазили); Повилазило б тобі
(йому, їй і т. ін.) — уживаються як лайливі вислови,
що означають: «щоб тобі (йому, їй і т. ін.)
осліпнути». Маркова корова пішла в шкоду, він біжить
гречками і кричить: — А куди ж то ото, ряба, пішла, щоб
тобі повилазило! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 274); І чого
повитріщали на мене свої очі баранячі, — думає Грицько.
— Повилазило б вам! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949,
191).