ПОВИЛІТАТИ, ає, аємо, аєте, док.
1. Вилетіти (про всіх або багатьох). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали (Словник Грінченка).
2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все
або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях).
[Ключник:] Якийсь мисливець бухнув у царя, та
так, що всі шибки повилітали... (Сава Голованівський, Драми, 1958,
276); Ми.. вивалюємося у сніг, а зверху нас накривав
сіно, і рожни, і дошки, що повилітали з саней
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 108).
♦ Повилітати з голови — забутися (про все або
багато чого-небудь). — Колись я писав вірші, знав
напам'ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з
голови (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42).