ПОВИМІТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Вимести все або багато чого-небудь. Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99); Вони з кімнат повимітали панське сміття, побілили стіни, повимивали двері, вікна (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 116).
2. перен. Силою забрати все або багато чого-небудь. Тисячі назганяли [інтервенти] — і старих, і жінок, і дітей — набили людьми повні амбари, ті самі амбари, з яких перед цим повимітали хліб (Олесь Гончар, II, 1959, 35).
3. перен. Видалити, вигнати звідки-небудь усіх або багатьох проти їх бажання. По селах і хуторах пусто. Наче чума людей повимітала (Яків Качура, II, 1958, 431).