в означеннях
Тлумачення, значення слова «повинен»:

ПОВИНЕН, ПОВИННИЙ, а, е.

1. присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсловом «бути» або без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов'язком, зобов'язаний щось робити, мати яку-небудь якість, властивість. .. він [пролетаріат] повинен бути керівником, гегемоном у боротьбі всього народу за повний демократичний переворот, у боротьбі всіх трудящих і експлуатованих проти гнобителів і експлуататорів (Ленін, 20, 1971, 290); Війт доніс до старости, що Коваленко.. повинен платити податок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176); Рукопис моїх віршів.. видавці повинні прислати мені на редакцію (Володимир Самійленко, II, 1958, 470); — Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю (Олександр Довженко, I, 1958, 139); Він таки знав, що його праця повинна подобатись людям (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 188); б) для вираження припущення з відтінком обов'язковості, а також для вираження можливості, вірогідності чого-небудь. Попів улик повинен був, дати.. роя (Панас Мирний, I, 1954, 279); Як тільки вернеться [Тихін], повинен би сюди прийти (Андрій Головко, II, 1957, 135); — Ви [ті, що загинули на війні] не повинні бути ніким забуті, ні мінливими політиканами, ні дипломатами. Бо ви йшли в авангарді людства і без вашої жертви не було б нічого... (Олесь Гончар, III, 1959, 292); в) для вираження значення необхідності через певні обставини, причини робити що-небудь. Один дядько повинен був, на самоті, поратися й коло слабої, й коло хазяйства (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Він думав про те, нащо його Нимидора повинна прясти не собі й йому на сорочки взимку, а комусь іншому... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185); А поки що моторошно йому, як згадає, що через два місяці повинен кинути тут усе (Гнат Хоткевич, I, 1966, 35).

2. тільки повинний, перев. із запереч., розм. Який вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь; винний. Оповість вона йому [ватажкові опришків] все — і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки ні в чім не повинної дитини (Гнат Хоткевич, II, 1966, 193); І щоб якось приховати свій переляк, вона зразу перейшла в атаку на ні в чому не повинного Широкова (Вадим Собко, Справа.., 1959, 10).

3. у знач. ім. повинна, ної, жін., розм. Визнання своєї вини, провини.
Іти (приходити, прийти і т. ін.) з повинною — іти, з'являтися і т. ін. для того, щоб визнати свою вину, провину. Мені довелось бачити, як з лісів виходили зарослі, патлаті люди, щоб іти з повинною до органів радянської влади (Максим Рильський, III, 1956, 37); Свідчення виловлених [бандитів].. і тих, що самі приходять з повинною,.. викривають попа (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 374); — Тим, хто прийде з повинною, — буде зменшено кару (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 243); Принести повинну — визнати свою вину, провину. Вони, наче кам'яні, стояли похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Панас Мирний, III, 1954, 308).

4. кому, розм., рідко. Який має борг, винний кому-небудь щось. Мені гак соромно, що я повинен Вам так багато, а виплата йде так поволі... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 435).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 656.

Коментарі (0)